Владислав Швуім – досягати фотографічної реалістичності у картинах
Скільки людей – стільки хобі. Хтось подорожує, хтось займається спортом, хтось щось колекціонує, а хтось, як Владислав Швуім, спеціаліст з розвитку функціональної експертизи SAP Метінвест Діджитал, пише картини. Дві останні його роботи пов’язані з війною, але кожна з них має свою історію. Ми зустрілись з Владиславом та попросили його трохи більше розповісти про своє хобі
Коли та яким чином розкрив у собі жагу до живопису?
Як кажуть батьки – це йде ще з раннього дитинства. Саме в той час, коли я розмальовував усе, що було під рукою та на чому взагалі можна малювати. Щоби дати можливість виплеснути все накопичене усередині, батьки віддали мене до дитячої художньої школи, яку закінчив у 7 класі. Не можу сказати, що в той час я дуже багато малював. Більшою мірою це розкрилося вже в інститутські роки. Саме тоді й почав приділяти живопису більше часу. Першими роботами – були копії фрагментів картин Айвазовського. Ну а першою великою та на сьогодні найбільшою роботою є копія лісового пейзажу Шишкіна, яка зроблена за допомогою фарб початку вісімдесятих років. На копіюванні майстрів відбувався процес мого навчання та формування власного стилю.
У якому стилі подобається писати?
Мій стиль – це реалізм та реалістичність. Мені подобається передавати у картинах все максимально точно та деталізовано. Майже як на фотографіях – досягати у фотографічної реалістичності. Багато хто може запитати, а навіщо взагалі потрібен такий стиль, коли можна просто зробити фотографію. Але ж, це далеко не одне й те ж саме, адже кожна картина, як на мене, має свою внутрішню силу та складність, за допомогою яких передається набагато більше інформації та й відбувається занурення у сюжет. За певний час, копіюючи твори відомих митців, вдалося напрацювати свою техніку. На сьогодні, набивши руку, все більше працюю над власними сюжетами. Одна з моїх робіт – морський пейзаж з видом Везувію посів перше місце на міжнародному конкурсі “Golden Time Award”. Суддівське журі відзначило його максимальну деталізованість та реалістичність.
Роботами яких художників надихаєшся для своєї творчості?
В переважній більшості слідкую за роботами сучасних художників-блогерів, які працюють як і я у стилі реалізму. Дуже подобаються Лэйн Джонсон, Ребекка Аргуэлло та особливо Майкл Джеймс Смит з його гіпереалістичними картинами. Коли дивишся за роботами інших – намагаєшся спіймати цю тонку різницю у техніці кожного з них, зрозуміти почерк та почерпнути щось для себе, спробувати у своїх роботах.
Розкажи про останні роботи?
Війна та ситуація навколо не дуже сприяє творчості. Менше з тим, цього року написав дві картини, обидві пов’язані з війною. Одна із них «Мелодія війни» вже завершена. На її створення надихнув звичайний сюжет на одному з телеканалів, у якому йшлося про те, як скрипалю довелося змінити музичний інструмент на зброю та стати до лав ЗСУ, щоби захищати свою рідну землю. Цим сюжетом хотілося б передати український дух та мужність людей, які вимушені зі зброєю захищати своє життя та життя рідних людей. А ще й те, що попри війну ми залишаємося людьми й ніщо не змусить нас відректися від прекрасного.
Друга – «Сонячний янгол». Вона про трагедію у Вінниці, про жахи війни та проблеми сучасного світу, у якому амбіції тиранів вбивають мирних мешканців та що страшніше – маленьких дітей. Нехай кожен знайде та побачить в ній щось своє.
Які плани на майбутнє у творчості та якою буде перша картина після нашої перемоги?
Планів багато, але на них не завжди вистачає часу. В цьому році була перша виставка у Криворізькому ПК «ЦГЗК» на «День сім’ї» де ми з дружиною та дітьми виставили свою творчість. Також є думки виставити картини створені в цьому році на продаж, а гроші передати на благодійність. Ну а про першу картинку після перемоги ще не думав. Але це точно буде щось яскраве та позитивне